Де ти натрапила на Sluno?

Я якраз приїхала з Австралії, де провела три роки на різних тимчасових роботах. Мені було 27 років і я вирішила знайти стабільну роботу в Чехії. Я знайшла Sluno за оголошенням і мені здалось цікавим працювати в ІТ-компанії.

Як проходила співбесіда?

Його очолювала тодішня HR-менеджерка Ганка Бобровська. Це було складно і смішно водночас. У той час ще проводилися психологічні тести, а ще була співбесіда з викладачем англійської мови, яка реготала з мого австралійського акценту. Йшлося про посаду асистента генерального директора Марти Новакової, тому вона також була присутня на співбесіді. Це була найскладніша частина. Марта прямо виклала все, що чекає на мене на цій посаді, щоб налякати мене, а потім заспокоїла, що я якось впораюся.

Які були твої перші роки в Sluno?

Я пропрацювала її асистенткою неповних два роки. Після цього мені запропонували роботу HR-менеджера, щоб я могла рухатися далі. Протягом місяця я пройшла навчання, а ще через півроку пішла в декретну відпустку на п’ять довгих років. Однак, коли я повернулася, на мене чекало наступне переведення, цього разу до команди маркетингу Ренати Апельтауер. Я повернулася в HR через два роки, коли звільнялася тодішня HR-менеджерка. Я зацікавилася її позицією і була затверджена. Це те, що мені подобається в Sluno – можливість переміщатися між різними відділами та посадами в компанії.

Тоді я почала працювати в HR самотужки. Це була різноманітна робота: контракти, комунікація з органами влади, підбір персоналу, навчання співробітників. Майже все, що ми і сьогодні робимо.

Яким був 2022 рік?

Рік, повний змін. У декретну відпустку пішла Катка Штефкова, керівник відділу кадрів, яку я замінила. До нас приєдналися дві нові особи, Луцка та Єва, тож нам усім довелося багато навчатися та перебирати на себе обов’язки.

Чого тебе навчило Sluno?

Що ніщо не вічне і робота HR-менеджера постійно змінюється. За 20 років на посаді генерального директора та менеджменту змінилося кілька людей і я зрозуміла, що кожен з них приносить з собою інший стиль роботи та інший підхід. Це має великий вплив на роботу HR-відділу та пріоритети, на яких він фокусується. Я досить консервативна людина і мені знадобилося багато часу, щоб навчитися приймати зміни, як частину життєвого циклу. Але з тих пір все йде легше, а негаразди раптом стали можливостями.

Що тобі найбільше подобається у твоїй роботі?

Мені ніколи не було нудно на роботі. Звичайно, що деякі завдання повторюються щомісяця, але постійно є щось для роздумів і виникають нові і нові виклики. Мені подобається і водночас трохи розчаровує те, що нічого ніколи не є остаточно зробленим. Але це нормально, тому що все рухається далі, може бути покращено або зроблено по-іншому. Що стосується великих корпоративних заходів, я завжди хвилююся про те, як все пройде і який відгук отримає, але водночас це мить, на яку я з нетерпінням чекаю.

Як виглядає ваш звичайний робочий день?

За кавою, без якої я була б марною, я переглядаю пошту і планую, що буду робити цього дня. Наплановане у 90% випадків змінюється протягом дня і в підсумку я роблю щось зовсім інше. Частиною розпорядку дня, звісно, є адміністрування. Але я також проводжу регулярні зустрічі з керівниками компанії та маркетингом. Приділяю час новим співробітникам під час адаптації, а також зустрічаюся з іншими людьми з різних приводів. Я відповідаю за організацію навчання персоналу, а в ці дні я наполегливо працюю над підготовкою до щорічної оцінки.

Чого б ти хотіла досягти до кінця 2023 року?

Я була б рада, якби нам вдалося втілити в життя проект зі створення нового HR-сайту та нових відеороликів для підбору персоналу. Хотілося б трішки більше автоматизувати процеси у HR відділі та використати деякі інструменти для усунення рутинної роботи.

Чим ти любиш займатися і звідки черпаєш енергію для роботи?

Моє улюблене заняття – вибиратися на природу, або пішки в гори, або на велосипеді. Щороку я заряджаюся енергією під час сімейних мандрівок. В останні роки ми їздили в Піренеї або на Балкани, багато часу провели в Чорногорії та Північній Македонії. Цього року плануємо Шотландію.

Найбільше мені сподобалися національні парки на заході США. Коли я погляну на мапу, а саме де ми ще не були, то на одне й теж саме місце я б точно не поверталася, але парки в США того варті.